Нещодавно до Новопечерської школи завітав Юло Вооглайд (Ülo Vooglaid), естонський соціолог, соціальний психолог та філософ, відомий дипломат, найстаріший депутат естонського парламенту (народився 29 серпня 1935 року) та освітній експерт. Засновник трьох експериментальних інноваційних шкіл в Естонії та батько 10 дітей (у нього 12 онуків та 4 правнуки) поділився із викладачами і тьюторами школи професійним та власним досвідом виховання дітей і реформування освіти.
Пропонуємо ознайомитись із основними тезами зустрічі.
- «Складно не вчити, складно формулювати спрагу пізнання»
Народна індійська мудрість свідчить, що замало привести коня до водопою. Для того, щоб кінь почав пити, потрібно, щоб у нього була спрага. Як же виховати у дітей спрагу до пізнання?
За словами Юло, силу волі дитини виховати не менш важливо, ніж інтерес. Сам інтерес не діє. Спрагу до навчання можна втамувати тільки якщо є три компоненти: інтерес, воля і віра в себе та інших.
- «Уміння користуватись знанням – це нісенітниця, досвід – це найважливіше, його не можна розповісти, його потрібно надати. Це те, що залишається на все життя»
Навчання має три складові: знання, уміння, досвід. Найважливіше з цього – це досвід, його не можна розповісти, його потрібно надати. І дитина має зрозуміти, де це може знадобитись.
Негативний досвід також потрібен. Наприклад, дещо варто взяти і заборонити дитині: не можна і все! Але цих «не можна» не повинно бути багато, адже інтерес до них буде зростати і зростати. У віці 3-х років допоможіть дитині обпектися сірником, і вона сама зрозуміє, що це небезпечно. Включіть праску в розетку, попередньо розказавши про принцип її роботи, а самі підіть в іншу кімнату шукати в’єтнамську мазь «рятівник» (дуже скоро ви почуєте крик дитини з сусідньої кімнати).
- «Чим більше часу на творчість, тим швидше розвивається людина»
У ранньому дитинстві важливо надати свободу творчості. Якщо ж дитина чує лише заборони та накази, вона звикає робити лише те, що наказано, і не прагне творити.
Як прищепити спрагу до творчості? Хвалити мало - потрібно дивуватися, радіти, захоплюватися творчістю дитини. Будь-яка творчість формується у взаємодії з іншими, тож долучайтесь до спільної з дитиною творчості і разом створіть якийсь шедевр.
- «Дівчинка з 1-го класу ніколи не піде танцювати з хлопчиком із 1-го. А от з 4-го – в самий раз!»
В Естонії хлопчики і дівчатка навчаються окремо до 9 класу, вони знаходяться в одному приміщенні, спілкуються, але навчальні класи в них окремі. Юло Вооглайд пояснює це особливостями їхньому розвитку і, відповідно, використанням різних методів навчання і виховання.
Наприклад, мало хто з батьків знає, що хлопчики віком 7-9 років дуже емоційні, їм потрібна підтримка, вони можуть рюмсати з незначного, на наш погляд, приводу. А от у дівчат у цей же період на перший план виходить суто раціональне мислення і сприйняття. Батькам важливо знати ці відмінності, щоб адекватно на них реагувати.
- «Всі діти переживають період негативізму»
Як реагують батьки, коли раптом дитина на звичні донедавна речі каже «ні, не хочу!», «не буду!» Зазвичай дратуються, не розуміють і починають доводити дитині, хто в домі хазяїн. Насправді ж це звичайний період негативізму, який починається у 2,5 – 3 роки і може повторюватись до 6 років. У дитини починається період становлення особистості, усвідомлення себе як окремого від батька і матері «я».
Батькам потрібно бути люблячими і терплячими та розуміти, що цей період минеться, а для вирішення ситуацій можна використовувати гумор. Якщо, наприклад, дитина відмовляється лягати спати в своє ліжечко, можна запропонувати їй лягти на килимку під дверима. На чергове «ні!» ви можете відповісти: «ну що ж, тоді іди у своє ліжко, раз ти так не хочеш спати на килимку».
У підлітковому віці важливо сприймати дитину всерйоз. Це необхідно для того, щоб у підлітка сформувалося правильне розуміння дорослості. Можна сказати: «Ти вже дорослий, я можу взяти тебе на рибалку», «Ти вже доросла, я можу попросити тебе про допомогу» тощо.
- «Основна сфера розвитку дитини – сім’я, дім. А школа тільки допомагає. У наших батьків зворотній стереотип, дуже для них зручний»
Із дітьми варто починати працювати ще до вступу до школи. В Естонії школи працюють із батьками ще до народження дитини. Ця практика поширена, тому що дуже важливо, яке середовище створено для дитини в ранньому віці. Рідна мова, наприклад, засвоюється вже до третього року життя.
Велика проблема нашої пострадянської системи – це перехід від однієї сходинки до іншої. Мета багатьох – отримати оцінку, закінчити одну школу, щоби вступити до наступної. Діти закінчують початкову школу, середню, старшу, щоб вступити до вищого навчального закладу, потім закінчити аспірантуру, стати кандидатом і доктором наук. Насправді ж основний процес – не навчання, а формування особистості. Варто усвідомити, що на роботу йде не спеціальність, а особистість.
- «Потрібно знати дещо про все і все – про дещо»
Юло поділився цікавою думкою з приводу оцінок. Оцінювання знань має здійснюватися за багатьма векторами:
- Наявність знань (чим більше, тим краще).
- Упорядкованість (формування класифікації)
- Фундаментальність (загальні закони, закономірності)
- Здатність застосувати знання
- Запам’ятовування (повторення, асоціації, аргументації)
- Упевненість (наявність впевнених знань – передумова сумніву)
- Сумнів (здатність сумніватися, долати сумніви)
- Здатність засвоювати нове знання
- Широта знань
- Глибина знань
- Системність
- Комплексність
- Багатоаспектність
Якщо ж оцінювати знання лише за одним показником (наявність), така система оцінювання може викликати лише співчуття.
- «Учитель у першу чергу має бути андрагогом, а вже потім – педагогом»
Якщо педагог працює із дітьми, то андрагог – це фахівець у галузі навчальної, виховної та організаційної роботи, який дійсно вміє працювати з дорослими. Він має тісно взаємодіяти з усією сім’єю, в тому числі з батьками, встановлюючи з ними особливий тип відносин і партнерство.
90% освітньої системи визначає учитель. Якщо немає якісних вищих навчальних закладів із підготовки вчителів, не формується викладач. В Естонії у 1920-х роках, коли була післявоєнна розруха, було прийняте рішення відкрити 6 ВНЗ з підготовки викладачів. Саме завдяки цьому нині в Естонії – якісна та сучасна освітня система.
- «Одна з найбільш небезпечних речей - це допомога. Від допомоги люди і країни стають безпорадними»
На думку Юло, найбільш небезпечна річ – це допомога. Дитині не потрібно допомагати зав’язувати шнурки, одягатися, робити домашні завдання тощо. Коли комусь допомагають, із раннього дитинства формується безпомічність як образ мислення і поведінки. У результаті людина не вміє розуміти власні потреби.
Наостанок Юло Вооглайд зазначив, що Новопечерська школа – одна з кращих, яку йому доводилось бачити, тож пишаємось цим і дякуємо за чудову зустріч!
