Марина Пристінська: "Карантин показав, що на перше місце виходять гаджети, а не ручка і папір"

Підсумкові інтерв'ю 2019/2020: керівниця початкової школи говорить про рік та карантин

Наступне підсумкове слово про минулий навчальний рік передаємо пані Марині, керівниці нашої початкової школи!

Поговорили з нею про те, чому так важливо бути гнучким, які навички необхідні учням і вчителям під час навчання у 21 столітті і як важливо говорити з дітьми про речі, які дорослим здаються очевидними.

Марина Пристінська, керівниця початкової школи

  • Наскільки стала в нагоді навичка адаптації до змін за тривалого карантину? 

Бути гнучким — це вимога часу, адже світ навколо постійно змінюється. Я багато працюю зі своїми установками, думками, самоусвідомленням та емпатією. Мені не було складно адаптуватись, хоча перших два тижні треба було максимальних зусиль докладати: аналізувати свої відчуття, дії, реакції інших людей та шукати баланс.

Педагоги, що працюють в початковій разом зі мною, також є досить гнучкими. Вони відкриті до співпраці, усі знають, що помилки — це те, на чому ми найкраще навчаємось, тому регулярно аналізують свою роботу, дослухаються до коментарів від дітей і батьків та модернізують свою роботу.

Що саме ви використали, щоб пристосуватися до змін і зберегти свій звичний спосіб життя? 

Зберегти звичний спосіб життя не вдалося, адже формат повної ізоляції та дистанціювання змінив усе. Я дуже швидко зрозуміла, що важливий режим дня. Тому спочатку налаштувала його, обов’язковий план дня, зарядка, намагаюсь контролювати своє харчування, регулярно приділяю час для навчання, а також працюю із собою за допомогою енергетичної кінезіології. Намагаюсь балансувати і більше слухати себе, але є дні, коли це не виходить. Тоді читаю художню книгу, п’ю зелений чай із жасмином і прокрастиную.

Як, на вашу думку, карантин змінить освіту? 

Зміни в освіті точно є. Ми всі вже розуміємо, що дистанційна освіта — це не навчання в школі, ці формати відрізняються. Цей рік дав зрозуміти, що освітній процес онлайн потребує розвитку, і нам є що обмірковувати та трансформувати.

Карантин показав, що на перше місце виходять гаджети, а не ручка і папір, і що ота каліграфія і правильні з’єднання — не так уже й важливі, а от набирати швидко текст, переключатись між програмами та вводити ключові слова у пошуковик, комунікувати письмово та через відео з різними людьми, створювати короткі та змістовні презентації, брати участь та створювати онлайн-опитування, дбати про свою безпеку в інтернеті — це важливі скіли, які всі під час карантину добре прокачали. Та з ними нам усім треба більше працювати і тоді, коли повернемось до школи. 

Уже кілька років про все це багато говорили, але мало хто вірив. А тепер всі побачили і відчули, що гаджет має бути у кожного учасника освітнього процесу, що всіх треба навчати з ним працювати, безпечної поведінки онлайн, що оці навички роботи з гаджетами — первинні, що вчитель потрібний не для лекцій і презентацій, а для емпатійного спілкування (дискусій, запитань, обговорень) та аналітики учнівської успішності з метою персоналізації освітнього процесу.

І ще я відчуваю, що багато дорослих і дітей зрозуміли, що дистанційне навчання не так уже й погано, тому передбачаю, що кількість хоумскулерів, відповідно і дистанційних вчителів, після карантину зросте.

  • Який успіх вам запам’ятався в цьому році?

Сяючі очі однієї вчительки початкових класів нашої школи, яка ділилась враженнями після того, як провела цікавий урок і отримала багато позитивних відгуків від своїх учнів.

  • Чи пам'ятаєте свою найпершу зустріч із класом (як учителя)?

Так, пам’ятаю. Я навчалась на випускному курсі педагогічного училища і пішла працювати вчителем до одного з інтернатів Києва. Це був третій клас. Діти з різних сімей і різним рівнем успішності. Ми з ними одразу подружились і разом навчались. Пригадую цей досвід з теплою посмішкою, тому що всі ці діти допомогли мені здобути перший вчительський досвід і ми провели разом цікавий час.

  • Що для вас особисто було відкриттям минулого року? Чого ви навчились? Чи є щось, чого ви навчились від дітей?

Найбільшим відкриттям цього року є люди. Чим більше навчаюсь розуміти себе та свої потреби, тим краще розумію людей, з якими спілкуюсь, і тим більше маю прикладів того, що слова мають силу, і що правильно побудована комунікація — це 80% успіху. 

Спілкуючись з дітьми дізналась про те, як багато соціальних мереж окрім ютубу, фейсбуку та інстаграму :) А також переглянула кілька десятків відео від блогерів, що їх люблять дивитись діти. Зрозуміла, що нам, дорослим, ще є над чим працювати. І задумалась, що для отих блогерів було б добре курс з емпатії, психології та нейробіології провести, щоб вони навчились свою енергію спрямовувати на позитивний розвиток глядачів.


Бліц!

Книжки, які варто прочитати влітку

На мою думку, що варто прочитати кожний вирішує самостійно, адже читання — це для задоволення власних потреб. Я можу поділитись своїми планами щодо читання на літо: 

науково-популярні книги для задоволення своїх потреб як професіонала (дуже люблю вивчати усе, що пов’язане з роботою мозку, та обмірковувати, як отримані знання можу застосувати у своїй роботі):

  • Венді Судзукі, Біллі Фіцпатрік “Дивачка, що закохалася в мозок” 
  • Роберт Сапольськи “Біологія добра і зла” 

художні книги для гарного настрою та уявних подорожей:

  • Брати Капранови “Паперові солдати” 
  • Дорж Бату “Моцарт 2.0” 

Про що ви думаєте, йдучи до школи?

Дорогою до школи, в транспорті, я читаю книги про мозок. Коли йду, то обмірковую, як отримані знання застосувати на практиці, та планую, як проведу день.

Зараз популярний тренд — декілька кар'єр за життя. Яку кар'єру ви б обрали наступною для себе?

Крайні два роки я навчаюсь енергетичній кінезіології та нейронаукам. Хочу розвиватись у цьому напрямку.

Найдивніше питання, яке вам поставив учень?

Пригадую найдивнішу відповідь учня на моє питання. Під час бесіди про безпеку запитала учня: “Ти знаєш, що в літаку щоразу навчають, що рятівну маску дорослий спочатку має одягнути собі, а потім дитині. Чому?” Він відповів: “Тому що, якщо ця дитина загине, то дорослий зможе народити собі ще одну.” Тоді я зрозуміла, що очевидні для нас, дорослих, речі, з дітьми треба обговорювати. Особливо, якщо вони стосуються цінності життя.

Ваш улюблений анімаційний персонаж?

Кіт Леопольд за його заклик: “Давайте жити дружно!”

 

Поділитись: