Інтернет-монстрів не існує!

Як критичне мислення допоможе дитині подолати страхи інтернет-історій.

Діти постійно знаходять чим лякати себе й одне одного. І коли умови життя змінили технології, Пікова дама, “труна на колесиках”, чорна рука та інші страшні істоти вийшли на пенсію, а моторошні історії переселилися в діджитал. Сучасних дітей лякають таємничі відеозаписи, “смертельні” .exe-файли та загадкові співрозмовники в месенджерах. Дитину чи підлітка такі історії можуть справді нажахати, ,а те, що лякає, швидко шириться як в мережі, так і поза нею, заростаючи все більшими нісенітницями та неправдивими деталями.

Яскравим прикладом поширення такого панічного фейку стала історія Момо — дивного створіння, що нібито лякає людей через WhatsApp. З країн Південної Америки хвиля паніки у ЗМІ докотилася й до України, і поки котилася, декілька разів змінювала подобу. Якісь таблоїди називають Момо “смертельною грою”, якісь — ботом, що створений для крадіжки персональних даних, а діти… дійсно вірять у те, що це монстр, якого можна прикликати. Історії про Момо так налякали людей, що не всі намагалися розібратися в їхній правдивості. І тут виявляється, що справжня небезпека — фейкові історії, які не завжди піддаються сумнівам. Адже приділивши трохи більше часу на пошук інформації, ми виявимо, що Момо — це лише скульптура, створена японською компанією Link Factory, що спеціалізується на виготовленні спецефектів, яка стала “суб’єктом” невдалого жарту інтернет-ком’юніті. Насправді жодних доказів існування “смертельної гри”, пов’язаної з Момо, не знайдено (про це можна почитати, наприклад, в The Independent), як не знайдено доказів, що це група хакерів чи бот, що крадуть персональну інформацію. Також ми виявимо, що більшість великих зарубіжних ЗМІ цю історію проігнорували, а інформація поширювалась через соцмережі, відеоблогерів і таблоїди, тобто не через ті джерела, які вважаються надійними.

Інтернет сповнений неправдивої інформації, але водночас це ще й найсучасніший та найшвидший спосіб дізнатися правду про будь-що на світі: достатньо лише ввімкнути критичне мислення та проаналізувати декілька джерел. Як можна навчити цього дітей?

Марина Пристінська, керівник початкової школи

Діти вже з першого класу знають, де шукати інформацію — в інтернеті. Проблема в тому, що вони шукають там не спростування інформації, що їх розхвилювала, а її підтвердження. Наприклад, вони дивляться постановні відео про Момо від блогерів і лякаються ще більше. Тому задача дорослих у таких випадках розказати дитині про безпечну поведінку в інтернеті та про критичне оцінювання інформації, зорієнтувати на те, що якщо вони бачать чи дізнаються щось страшне, варто запитати та обговорити це зі старшими.

Монстрів вигадали люди, вони існують в казках та історіях, але не існують в житті, і дітям про це вже давно відомо. Так само й щодо Момо: вона вигадана, просто її вигадав не один автор, а ціле суспільство, і коли хвиля поширення її історії покотилася світом, кожен додавав до неї щось своє.
Пошук інформації — це перш за все ввімкнення критичного мислення. Фейки дезорієнтують, а діти бояться, бо їм не вистачає правдивого та раціонального пояснення. Для учнів початкової школи ми розробили опитування щодо того, в яких соцмережах вони мають акаунти та чим займаються в інтернеті, перевірили історію запитів з навчальних планшетів, і на основі отриманих даних розробили і запланували серію бесід про безпечну поведінку в інтернеті.
Батькам важливо цікавитись, що діти переглядають в інтернеті та соцмережах. Сучасні діти вже фактично народилися з гаджетами, тому відбирати їх і забороняти ними користуватися неможливо. Тому важливо розмовляти, раціонально пояснювати і в жодному разі не лякати й заборонами не підігрівати інтерес до небезпечних тем.


Незважаючи на те, що історії про Момо найімовірніше є просто міськими легендами, не варто також забувати про безпеку дитини в інтернеті, зокрема — з портативних пристроїв.

Тетяна Ткаченко, вчителька інформатики

Основні правила безпеки в інтернеті:

  • З обережністю користуватися відкритими Wi-Fi мережами, оскільки їхній трафік може аналізуватися.
  • Не завантажувати й не відкривати підозрілі файли, не встановлювати застосунки з неперевірених джерел, уважно перевіряти, які доступи запитує та чи інша програма (застосунок) і чи дійсно вони необхідні для заявлених функцій.
  • Не говорити в інтернеті з незнайомцями, не додавати в друзі тих, кого дитина не знає особисто.
  • При реєстрації на якомусь ресурсі через пошту чи соцмережі не вказувати до акаунту пароль, що підходить до ще якихось акаунтів.
  • Пам’ятати, що все, що є в соцмережах та хмарних сховищах, може бути отримане зловмисниками, тож з обережністю ставитись до того, що туди потрапляє.

 

Поділитись: