CBC (Канадська Телерадіомовна Корпорація) опублікувала важливу статтю щодо шкідливості пропусків занять у школі. Ми вирішили, що це інформація, яка важлива для всіх, тож з дозволу редакції публікуємо для вас її переклад.
Зима у розпалі, а думки про відпочинок такі спокусливі. Багато батьків можуть подумати, що немає нічого поганого у тому, щоб дозволити дитині пропустити день у школі, але педіатри попереджають, що у такий спосіб пропуски можуть накопичуватися і мати серйозний вплив на життя дитини.
"Пропуски занять навіть у дитячому садку матимуть вплив на оцінки з читання та математики на третьому році навчання у школі", – каже д-р Менді Еллісон, одна з авторів політичної програми США. "Нам відомо, що, як правило, існує зв'язок між пропуском занять у молодшій школі, що потім веде до невідвідування занять у старших класах, а це зі свого боку тісно пов’язано із можливим відрахуванням зі школи".
Еллісон також каже, що відрахування зі школи і погана відвідуваність занять підлітками пов'язані з вживанням наркотиків і алкоголю. У майбутньому на таких людей з більшою ймовірністю чекає безробіття або робота на менш оплачуваних робочих місцях.
"Такий ланцюг подій бере свій початок ще в дуже молодому віці", – говорить Еллісон.
Можна розрізняти прогули як одиничні явища, або ті, які набувають хронічних форм. У Канаді останні визначаються як відсутність на 10% занять впродовж шкільного року, що приблизно дорівнює 19 дням. Щоб опинитися у такій групі ризику достатньо пропустити школу лише два рази на місяць з будь-якої причини.
Минулого тижня у своїй політичній заяві Американська академія педіатрії оголосила результати детального дослідження даних про відвідування шкіл у США. Згідно з ним, 13% дітей у кінцевому підсумку втрачають місяць навчання у школі щороку через пропуски. Останні статистичні дані стосовно провінції Онтаріо показують, що за шкільний 2015-2016 навчальний рік у середньому в 11% дітей початкової школи спостерігається хронічна відсутність. У деяких районах провінції середній показник відсутності становив понад 20 відсотків.
"Що регулярніше дитина відвідує школу, то краще", – каже д-р Слоун Фрімен, педіатр, яка працює в школах Торонто.
Американські дослідники виділяють наступні поширені причини відсутності у школі, яким можна запобігти:
- Інфекції, такі як грип.
- Хронічні хвороби, такі як астма.
- Соціально-економічні фактори, такі як нестабільні житлові умови, транспортні труднощі, насильство в сім'ї та залучення дітей шкільного віку до піклування про молодших братів чи сестер.
Автори доповіді висвітлюють шляхи поліпшення ситуації з відвідуваністю, такі як часте миття рук і надання медичних послуг на території шкіл.
Джим Ван Бюскерк, головний соціальний працівник Peel District School Board, повідомив, що відсутність на більше ніж 10 відсотках уроків навчального року (близько 20 днів) можна вважати хронічною формою невідвідування.
Взаємодія школи і батьків
Педіатр з Торонто д-р Слоун Фрімен, яка працює в клініці однієї зі шкіл, каже, що намагається працювати з сім'ями, щоб переконати їх, що: "Що регулярніше їхня дитина відвідує школу, то краще".
Фрімен стверджує, що коли батьки стикаються зі станом хронічних прогулів своєї дитини, то така поведінка може бути пов'язана із різноманітними чинниками: від зниженої здатності до навчання до знущань з боку однокласників або навіть зловживання психоактивними речовинами. Щоб заохотити батьків до співпраці, Фрімен запевняє, що школи можуть надавати підтримку для покращення загального здоров'я учня, а також можливості працевлаштування через багато років.
Фрімен наводить приклад зі своєї практики про хлопчика в початкових класах, який час від часу проживав з різними членами сім’ї. У нього були проблеми з психічним здоров'ям і загальним розвитком, і він не міг поладнати ні з викладачами, ні з однолітками.
За згодою батьків Фрімен організувала зустріч учня з директором, який провів його до шкільної клініки зі словами: "Слухай, ми просто хочемо, щоб ти познайомився з лікарем… Подивимося, що з цього вийде".
У хлопчика був досить прогресуючий СДУГ (Синдром дефіциту уваги і гіперактивність – прим. ред.). Вже з початком лікування його поведінка вдома покращилася, і було легше змусити його йти до школи. Згодом піднялася і його успішність у навчанні, і він почав почувати себе краще.
"Хронічне невідвідування школи – це проблема, що зумовлена низкою причин", – говорить Джим Ван Бюскерк, головний соціальний працівник Peel District School Board в Онтаріо.
"У ситуаціях з прогулами діалог повинен відбуватися між школою та батьками. Важливо, щоб батьки розуміли, як прогули відобразяться саме на їхній дитині", – сказав Ван Бускерк. Батьки краще знають свою дитину і можуть визначити, чи може відсутність на шкільних заняттях допомогти або зашкодити розвитку їхньої дитини.
Менді Еллісон та її команда у США закликали педіатрів наголошувати на важливості формування у дітей звичок постійного відвідування школи ще у період дошкільного віку.
Їхні пропозиції педіатрам та іншим медпрацівникам включають:
- Запитувати про кількість пропущених шкільних днів за останній місяць на кожному прийомі, якщо це необхідно.
- Збирати інформацію про особливі медичні потреби дітей, що дасть змогу сформувати індивідуальну освітню програму у школі.
- Надавати чіткі рекомендації щодо того, коли дитина повинна залишатися вдома через хворобу, а коли може відвідувати школу.
- Уникати написання пояснювальних записок, коли немає поважних причин для відсутності на уроках. Цей пункт також включає заохочення учнів до повернення на урок відразу після медичного огляду, якщо вони добре себе почувають.
На думку Еллісон, педіатри мають забезпечувати взаємодію медичної і освітньої сфер, адже: "Це наша спільна справа".
Джерело: School absenteeism can set off troubling chain of events, pediatricians say
