Клас підтримки: як це працює

Команда супроводу розповідає, як допомагає вчитись дітям із особливими освітніми потребами

Минулого року Новопечерська відкрила клас підтримки, команда якого допомагає навчатись дітям з особливими освітніми потребами. Більшість часу учні цього класу навчаються за звичайним розладом зі своїми однолітками, але частину уроків для них проводить команда супроводу в класі підтримки. Цього року в ньому навчається вже 12 учнів початкової та середньої школи! 

Пані Тетяна, педагогиня класу підтримки, розповіла нам, як працює команда класу та чого досягла за рік роботи.

Кожна дитина нашого класу має дуже різні освітні потреби. Виходячи з них, команда супроводу разом складає для неї власну програму та індивідуальний розклад. 

На початку року, протягом першого навчального тижня, діти вчаться в своїх класах, а ми супроводжуємо їх, спостерігаємо, допомагаємо вивчати приміщення, предмети, вчителів та потроху адаптуватися. На другому тижні ми вже запрошуємо дітей на заняття до класу підтримки, щоб зрозуміти їхні потреби та можливості. Після того ми починаємо складати індивідуальну програму розвитку (ІПР), в якій визначаємо 1-3 актуальні на даний період смарт-цілі для кожної дитини, яких плануємо досягнути в першу чергу. Вони бувають дуже різними, наприклад, встановлення зорового контакту (щоб при зверненні до дитини вона піднімала на вчителя очі), або, скажімо, прохання про допомогу, вміння ставати в пару з іншою дитиною, утримання уваги до 2-3 хвилин, вміння дочекатись своєї черги в грі… Оскільки над смарт-цілями працює не тільки команда супроводу, а й усі вчителі, ми ділимося своїми спостереженнями одне з одним, щоб визначити подальшу стратегію роботи.

Більшу частину навчального дня діти інтегруються до своїх класів і навчаються разом із однолітками, за потреби їм може допомагати асистент. Частину уроків ми проводимо для дітей в нашому класі підтримки, де вони працюють в парах, невеличких групах та, за потреби, індивідуально. Тут ми приділяємо найбільше уваги навичкам комунікації та соціалізації. В нашому класі є діти різного віку, тож вони в ігровій формі вчаться взаємодіяти не тільки з однолітками, а й з дітьми, які є старшими або молодшими за них. 

Заняття в класі бувають різного формату. Якщо дитина встигає за темпом свого класу, то в ми проходимо програму на випередження, тобто сьогодні вивчаємо тему, яку завтра вона проходитиме в своєму класі. Так їй легше адаптуватися і почуватися успішною. Якщо дитина не встигає за однокласниками, ми йдемо за індивідуальною програмою й відштовхуємося від її можливостей, разом наздоганяючи темп. У такому випадку уроків у нашому класі буде більше, скажімо, якщо математика вивчається 5 годин на тиждень, то в нашому класі вона проведе три, а дві — з однокласниками. Ми підлаштовуємо навчання в залежності від того, наскільки швидко учень сприймає матеріал і наздоганяє те, чого не розуміє. Якщо є потреба, наша команда модифікує деякі завдання. Скажімо, якщо першокласники прописують цифру 3, а дитина має порушення зору, то вона виконує це завдання в збільшеному форматі та в більш насиченому кольорі. Таким чином вона може робити все те ж саме, що її однокласники, просто трохи по-іншому. Для деяких діток ми створюємо завдання з покроковою інструкцією, чек-листи, бо дітям подобається відзначати виконані завдання та бачити їхню кількість. Деякі учні потребують покрокового плану уроку, індивідуального візуального розкладу або підказок. На початку навчання в наших діток буває багато протестів, вони не хочуть чогось виконувати, але поволі, маленькими кроками, ми привчаємо їх до ритму, і все налагоджується.

 


Завдяки візуальним підказкам дітям простіше зрозуміти завдання.

 Для розвитку соціальних навичок наша психологиня пані Юлія створює та моделює з дітьми так звані соціальні історії: як можна поводитись в тій чи іншій ситуації, що випливає зі шкільного життя. Наприклад, обговорюємо в ролях, як поводитись, якщо не хочеться ділитися іграшками, або як заспокоїтись, якщо зі злості хочеться когось вдарити, як належно поводитись в незнайомих ситуаціях. Також пані Юлія проводить заняття для розвитку емоційно-вольової сфери, для розуміння емоцій іншої людини і свого власного стану. У класі підтримки перед початком навчального дня діти мають можливість проходити сенсомоторну інтеграцію задля кращого відчуття меж власного тіла, взаємодії з іншими та налаштування на навчальний процес. 

На основі своїх досліджень та того, що нам розповідають батьки, для кожної дитини ми з командою створюємо комунікативний паспорт. Це документ, який в майбутньому допоможе новим учителям ближче познайомитись із дитиною, адже кожного року в класі навчають інші учителі. Написаний від імені дитини, він розповідає найважливішу інформацію про неї: про її друзів, про спілкування (наприклад, як домовитись, якщо дитина не хоче виконувати завдання?), особливості харчування (чи потрібна допомога під час обіду?), навички самообслуговування (чи вміє розстібнути ґудзики?), які є потреби (необхідно нагадувати про пиття води або що потрібно взяти на наступний урок), які речі тішать її та допомагають відчути себе успішною (малювання), а які засмучують (зауваження або коли щось іде не за планом). 

 
Приклади розкладу. Дітям подобається бачити порядок дій та відмічати те, що вже зроблено.

Щоб краще спостерігати за станом та розвитком дітей, ми ведемо спільну таблицю, куди вписуємо, якщо сталось щось неординарне, наприклад, якщо дитина поводиться не так, як завжди. Ми фіксуємо, що передувало цій події, як дитина себе повела і які кроки ми зробили, щоб заспокоїти її та вирішити ситуацію. Це дуже допомагає відзначати все, що відбувається з дитиною, особливо в старших класах, коли в дітей багато вчителів. 

З батьками ми підтримуємо зворотній зв’язок різними засобами комунікації (онлайн або особисто), щоб знати про події, які сталися з дитиною вдома. Наприклад, якщо дитина погано спала, на наступний день вона буде втомлена, і ми не зможемо зрозуміти, чому дитина не хоче виконувати завдання, хоча ми робимо все, як завжди. 

Ми отримуємо новий досвід кожного дня. Звичайно, коли ми починали, до чогось ми могли бути не готові, адже бувають різні обставини, які вчитель не може передбачити. Та поступово ми бачимо результат нашої роботи, краще розуміємо, як діяти далі та втілюємо нові ідеї.

Поділитись: