Нещодавня історія з Момо вкотре підтвердила, що навіть у часи технологій ми продовжуємо боятися чогось таємничого. Нікуди не поділися й більш зрозумілі страхи, які час від часу турбують нас у соціумі. То як допомогти дитині подолати страх? Розповідає наш психолог Людмила Джима!
Саме слово “страх” вже несе набір негативних емоцій, щось таке, що містить небезпеку, осторогу. Звідки ж людина отримала такий досвід?
Якщо поглянути на страх з точки зору фізіології людини, він є просто механізмом захисту від появи чогось незрозумілого людині, способом пристосування до навколишнього оточення.
Вроджене почуття самозбереження утримує нас від дій та небезпек, які можуть загрожувати нашому життю, здоров’ю, добробуту. Це є корисний страх, який можна назвати біологічним страхом, що базується або є слідством природних законів виживання.
Але є страхи соціальні: умовні рефлекси, які створюються людиною при співіснуванні з іншими людьми. Вони є частиною виховання, того життєвого досвіду, яке людство набуло від батьків, учителів, друзів, оточення. Це страх критики, поразки, помилки, страх бути не прийнятим в колективі або страх надмірної уваги, страх бути іншим, страх бути собою, страх говорити “ні” та інші.
І якщо біологічні природні страхи адаптивні і корисні для пристосування до виживання, то соціальні викликають необґрунтовані відчуття тривоги, що часто ведуть до неврозів, фобій, депресій, хвороб. Вони явно шкідливі, і від них потрібно навчитися позбавлятися.
Як це зробити?
- Все нове і незрозуміле викликає в першу чергу страх: “А якщо мені не вдасться? А раптом не встигну?” Ситуація, що загрожувала небезпекою, могла виникнути лише раз або не виникнути зовсім, а потім достатньо її уявити — і вона стає нездійсненною проблемою та джерелом страху.
Вирішення: просто спробувати те, на що не можеш наважитись. Східна мудрість говорить: “Не знаєш, куди йти — зроби крок уперед”. - Ми — соціальні істоти й сприймаємо почуття, що виникають в інших. Думка оточення та суспільні настрої впливають на нас та також можуть бути джерелом страху: “Всі побігли — і я побіг, всі бояться — і я боюсь”.
Вирішення: не бігти поперед потяга, оцінити ситуацію самостійно, подумати й тільки тоді діяти. - Нерозв’язані проблеми перетворюються в проблеми загального плану. Наприклад, страх болю — в страх перед батьками, вчителями, сильними однолітками. Бажання захистити себе спонукає слухатися того, хто може образити, а емоційна та творча людська натура домальовує образи та моделі ситуацій.
Вирішення: відпочинок і дихальна гімнастика, переключення на інші справи, що дає час емоціям “влягтися”.
Деякі вправи, які допоможуть впоратися зі страхом:
- Постав страх на місце! Усвідом, що він — просто природна реакція механізму. Уяви його снігом чи дощем і домалюй ситуацію, наче ти збираєшся у важливих справах у негоду: якою буде твоя поведінка? Скоро ти побачиш, що твій страх не такий вже й великий.
- Оціни ситуацію та створи її прогноз: що може статися в найгіршому випадку (але без фанатизму)? Оціни намальовані перспективи й прийми рішення.
- Обери один варіант рішення. Оціни ситуацію, проаналізувавши всі ризики, і перестань шукати інші варіанти. Іноді перший крок зробити найважче.
- Тренуй відвагу. Визнач страх, з яким будеш боротись, та подумай, як ти це робитимеш. Ти — модератор своєї стратегії. Дій та перемагай!
