На уроках пана Юрія діти ведуть блоги та вивчають біографії письменників, бігаючи по коридорах. Як зробити свої уроки креативними й відкритись новим форматам? Читайте в нашому інтерв’ю!
Шаблонне питання: чому ви все ж таки вирішили стати вчителем?
Це я, напевно, збагнув лише недавно. З друзями ми сміємося, що це передається генетично, бо вчителькою була моя мама, до того ж моїм класним керівником. Другою причиною стала моя бабуся, яка все життя мріяла про стежину вчителя, але так ним і не стала через війну, що почалася якраз у той час, коли вона мала подавати документи до інституту. Бабусина доля була важкою, і власне це спонукало мене реалізувати її мрію.
Ваша номінація — “урок креативності”. Чим таким креативним займаєтесь на уроках?
Хочеться відійти від шаблонів і створити уроки нових форматів в українській школі. Намагаємось експериментувати: наприклад, поєднуємо урок мови з кулінарією й у цьому контексті вивчаємо частини мови в 5 класах. Є у нас уроки-челенджі, коли ми щось робимо й передаємо естафету. Так, минулої весни в нас був челендж “Напиши самотній людині”, ми писали листи до будинку для літніх людей в Київській області. Також беремо участь у Skype-уроках і міжнародних проектах з учнями з Польщі, Нідерландів, Грузії, Італії. На уроках проекту “Література без кордонів” діти обмінюються інформацією про певні спільні моменти в літературі, бо вивчати українську літературу відокремлено все ж неправильно, тому що так дитина не дізнається про взаємозв’язки світової літератури. Тому цей проект допомагає виявити мандрівні сюжети та спільні проблеми. Минулого року такий проект зі школою в місті Зугдіді допоміг учням краще вивчити легенди та міфи. Ще в тому році ми приєдналися до челенджа “Всесвітній день читання вголос” і зустрілися з авторами за допомогою технології Skype in the Classroom.
Квест на День вільної форми
Квести. “Коридорні уроки” — моє улюблене словосполучення! Будь-яка тема може бути вивчена за допомогою квесту, від біографії письменника до частин мови. Наприклад, через так зване полювання на QR-коди, коли потрібно швидко знайти інформацію і скласти біографічний пазл з різних шматочків. Якщо учень сам шукає інформацію, то її цінність набагато вища, ніж просто прочитана біографія з підручника.
Уроки в музеях. Минулого року в нас із п’ятикласниками був урок пам’яті у Меморіалі жертв Голодомору, а після ми виготовляли капсулу часу, в яку вкладали послання учням з наступного століття, де розказували про ті страшні події, щоб вони більше ніколи не повернулися в Україну. За тиждень після уроку, присвяченому Голодомору, до мене в їдальні підійшов учень і сказав: “Пане Юрію, я тепер завжди доїдаю хліб, бо зрозумів, що якійсь дитині цього шматочка хліба колись не вистачило, і вона померла”. Для мене це були вагомі слова, зрозумів, що урок був цінним для цієї дитини і що багато хто зробив для себе важливі висновки.
Урок пам'яті в Меморіалі жертв Голодомору
Інформаційно-комунікаційні технології. У цьому році урок розвитку мовлення я повністю замінив веденням блогів. Учні ведуть свій хобі-блог, де на початку кожного уроку протягом 10 хвилин створюють нову публікацію. Це дуже цінний досвід, тому що коли учень пише твір, він пише його для вчителя. Звичайно, у цей момент він тренує якісь навички, але все одно розуміє, що окрім учителя його роботу більше ніхто не прочитає. Тож коли ми робимо аналіз над помилками, учні не хочуть їх виправляти, бо вчитель уже прочитав, а для себе навіщо? І так все зрозуміли і запам’ятали! Але коли діти ведуть блог, вони знають, що прочитає не лише пан Юрій, а й інші їхні підписники. Тож вони думають, про що пишуть, розуміють, що в кожної публікації є своя мета, знають про сторітелінг і про те, що це основа успіху людини в 21 столітті.
Критичне мислення. Розповідаю дітям, що успішні люди використовують технологію подвійного щоденника, коли з будь-якого твору ми виписуємо цитату, а поряд пишемо, чому і для чого ми це зробили і над чим вона змушує задуматися. Ведення такого щоденника перетворює механічне читання на критичне. Коли дитина ставить якісь запитання, намагається зрозуміти що хотів донести автор, вона доходить висновку, що події, зображені в художніх творах, — це суб’єктивне бачення автора, що інформацію потрібно завжди перевіряти й використовувати для цього декілька джерел.
Цей рік у нас пройде під гаслом критичного мислення! Не всі діти знають, що це таке, деякі виразу “критично читати” дають визначення “читати погано, читати з зупинками”. Це досить кумедні відповіді, але вони наштовхують на думку, що дітям потрібно пояснювати, наскільки важливо в 21 столітті критично мислити й читати. 24 години на добу на нас впливають різні джерела й канали, інформація доступна з одного кліку, і потрібно навчитись розуміти, що фейкове, а що правдиве.
Як підготувати креативний урок і звідки черпати натхнення?
Дуже часто квести виникають спонтанно: я бачу, що зараз це потрібно, є спонтанна ідея, що народилася в процесі уроку, і тоді й виникає квест. Мені здається, що такі неочікувані завдання набагато яскравіші, ніж ті, що плануються за тиждень чи два.
Про нові методики та технології можна дізнаватись від інших учителів з усього світу. Це й Microsoft Educator Community, звідки можна черпати натхнення й ділитись досвідом з колегами, це безліч спільнот на Facebook та Google+, тож якщо є час і бажання дізнаватись щось нове, то є і шанс бути креативним :)
Урок у бібліотеці
ТОП-3 порад для вчителів, які хочуть змінити свої уроки, але не знають як:
- Говорити з учнями та чути їхні думки.
Цей рік ми з учнями почали з питань “Що б ви хотіли бачити на уроках мови й літератури, чим би ви хотіли займатися?”. Разом ми склали список. Наприклад, в нас з’явилася рубрика “Книга місяця”: домовились, що раз на місяць обиратимемо книгу, читатимо її, а наприкінці місяця проведемо Book Talk і поговоримо про неї. Так само обираємо фільм для перегляду, потім будемо аналізувати порушені в ньому проблеми, знаходити підтексти.
Ще наше надзавдання на цей рік — створення словника емоцій.Наразі діти знають небагато слів для опису того, що вони відчувають в даний момент, тож будемо збагачувати словник за допомогою читання текстів та аналізу.
- Спілкуватися з колегами й бути відкритим.
В учительському оточенні багато стереотипів про те, що ми всі конкуренти, і якщо ти щось опанував, то це потрібно "зачинити в шафу", ні з ким не ділитися й проводити тільки в себе на уроках. Насправді, 21 століття — століття відкритості та щирості, тож якщо в тебе є щось цікаве, варто поділитися цим з іншими: через Facebook, через спільноту. Цього року я дуже багато працював з вчителями на тренінгах і побачив, як змінюється їхнє ставлення одне до одного.
З моїм власним проектом, Клубом проактивних вчителів Херсонщини, ми опановуємо багато різних технологій та онлайн-інструментів, організовуємо майстер-класи, тренінги. Наприклад, завдяки новому формату розвитку “Освітній вікенд” ми з ними організували поїздку в Київ, побачили UNIT Factory, дізнались, які зараз є нові формати університетів, і що ЗНО, яке для багатьох вчителів є показником усього на світі, не допомагає випускникам туди вступити, бо їм не вистачає важливих навичок.
Ще влітку ми організували Карпатський вікенд, який був часом для боротьби зі страхами, фобіями, стереотипами. Ми піднімалися на верхівку гори Маковиці, і для декого це була перша підкорена вершина в житті! Знайшли багато різних інсайтів, проводили тренінги на відкритому просторі, щоб переконатися в тому, що open-space learning — це теж одна з класних технологій, яка допомагає навчатися незалежно від того, де ти знаходишся. Ми звикли до того, що успішне навчання — це коли ми знаходимось у просторі, де є інтерактивна дошка, проектор, телевізор, Wi-Fi, але коли вони побачили, що навчатися можна навіть на природі, то дуже здивувались, і тепер навіть не хочуть їхати на класичні курси підвищення кваліфікації :) Такі відгуки дуже мотивують!
- Бути гнучким.
Ми дуже швидко звикаємо до того, що вже апробували, і хочемо на цьому зупинитися. Насправді, розвиток не може бути комфортним, не можна постійно працювати за старими шаблонами. Сучасного учня дуже важко здивувати в цьому світі, повному інформації, тому шаблони мають бути динамічними, а вчитель має розвиватися. Коли вчитель припиняє шукати нові форми, починається деградація, і перш за все від цього страждають учні: вони не хочуть ходити до школи та на уроки, їм стає нудно. Треба бути мобільним, слідкувати за всіма тенденціями в освіті.
До того ж, потрібно бути не просто українським учителем, а вчителем без кордонів. Дуже часто ми говоримо про проблеми, які потрібно розв’язати в Україні, і коли запитуєш вчителів: “Як ви відноситеся до проблеми вбивства слонів, чи є вона для вас актуальною?”, вони кажуть: “Так у нас же немає слонів, це не проблема України”. Але тоді й житель якоїсь африканської країни так само може сказати, що його не хвилює проблема конфлікту на сході України, оскільки це не його проблема. Але сьогодні ми подорожуємо майже без меж, маємо великі можливості, тому людина має замислюватись над тим, що все, що вона робить, взаємопов’язане, що ми всі впливаємо на майбутнє нашого світу. Потрібно бути громадянином світу самому й учнів навчити цінувати його, думати про те, що буде завтра. Навички 21 століття мають бути основою будь-якого уроку, і потрібно ставити собі питання “Яка з навичок тренується на цьому уроці?”. Ми тільки намагаємось перебудувати українську школу і зосередити її на навичках 21 століття. Але маємо розуміти, що НУШ повинна починатися з учителя. НУШ має бути з серця!
