.jpg)
В заключному інтерв'ю з керівницями Новопечерської школи з вами побесідує пані Валентина!
Яким був її рік? Яким вона бачить майбутнє освіти? Читайте далі!
Валентина Хоменко, керівниця старшої школи
Наскільки стала в нагоді навичка адаптації до змін за тривалого карантину?
Будь-який живий організм має адаптивний потенціал. Звісно, не хотілося б, аби його доводилося реалізувати за умов глобальних катаклізмів. У такому випадку доводиться вчитися жити без дуже суттєвих, ціннісних, базових особистісно-людських навикань. Якоюсь мірою таким викликом став карантин. Він показав, наскільки незамінно важливим для нас є безпосередній живий контакт із іншими. Цьогорічний карантин чимось суголосний ситуації одного з романів Альбера Камю. Усі побачили, яким абсурдом враз може обернутися світ. Звісно, він одночасно засвідчив, що ми здатні протистояти абсурдові силою нашої спільної людськості. І все ж, коли йдеться про адаптацію до змін, я щиро бажала б для всіх, аби це були лише зміни цивілізаційно-прогресивного ґатунку.
Що саме ви використали щоб пристосуватися до змін і зберегти свій звичний спосіб життя?
У першу чергу – це розпорядок дня, який був максимально наближений до робочого і життєвого докарантинного графіка.
Як, на вашу думку, карантин змінить освіту?
Карантин може стати потужним каталізатором змін в освіті (від її контенту до організаційних форм). А от чи стане? Стало зрозуміло, що це залежить як від кожного учасника освітнього процесу окремо, так і від синергійного зусилля всіх.
Який успіх вам запам’ятався в цьому році?
Якщо компетентність — це про знання, уміння і ставлення, то ми, поза сумнівом, ще раз довели свою компетентність. Як школа, як колектив, як родина.
Чи пам'ятаєте свою найпершу зустріч із класом?
Пам’ятаю, радше, не сам клас, а емоції. Протягом багатьох років, коли вперше заходила до нового класу, цей емоційний стан завжди повторювався, так що став чимось невіддільним від життя і професії. Це тремтливе передчуття першої зустрічі, коли так хочеться чарувати, а не розчаровувати.
Що для вас особисто було відкриттям минулого року? Чого ви навчились? Чи є щось, чого ви навчились від дітей?
Перевага нашої професії в тому, що вона дає можливість робити відкриття мало не щодня. Адже разом із дітьми ми пізнаємо світ — і тут відкриттям немає меж. А кожна дитина — це цілий всесвіт — і тут теж немає меж відкриттям. У школі я почуваюся почасти ученицею, адже завжди вчуся — у колег і дітей. І не важливо про що йдеться — про нові освітні методики, стратегії вирішення проблем, ІТ, уміння сміятися, коли хочеться плакати, орієнтуватися в молодіжному сленгові чи трендах віртуального світу.
Бліц!
Три книжки, які варто прочитати влітку
Улітку варто прочитати (або перечитати) «Анну Кареніну» Льва Толстого, «Чорного лебедя» Нассіма Талеба, «Магію математики» Артура Бенджаміна.
Про що ви думаєте, йдучи до школи?
Ідучи до школи, думаю про школу. Цитуючи культового Джеймса Джойса, «… про уроки, години, уроки, години..»
Зараз популярний тренд — декілька кар'єр за життя. Яку кар'єру ви б обрали наступною для себе?
Варіантів два — політика або арт-куратора.
Найдивніше питання, яке вам поставив учень?
Серед усіх запитань, які мені будь-коли ставили діти, дуже важко обрати найдивніше. Але я люблю, коли діти запитують. Бо запитання — це думка. І нехай запитання будуть дивними, абсурдними, незручними, важкими… Але нехай обов’язково будуть.
Ваш улюблений анімаційний персонаж?
Персонажів два — Білка з «Льодовикового періоду» й Рапунцель із «Заплутаної історії»
