Яке резюме створив би Іван Франко? А які хештеги ставила б Мавка в своїх дописах у Instagram? Такі-от завдання з літератури виконують наші учні на уроках літератури!
Насправді в цьому шкільному курсі чаїться набагато більше інструментів для творчості та самопізнання, ніж може здатися. Вчителька української мови та літератури пані Діана Мельникова поділиться з вами тим, як опанування літератури розширює уявлення про мистецтво та себе самого.
П'ять мистецьких китів
Вивчаючи літературу в школі, учні часто не усвідомлюють, що це насамперед — мистецтво, спосіб самовираження й самопізнання. А мистецтво — естетична категорія: задоволення, рефлексія, заглиблення. Тож варто підходити до вивчення літератури саме з цих позицій, і тоді навчальний процес стане максимально корисним та натхненним.
На мою думку, п’ять китів, на яких тримається сьогодні “опанування” цієї мистецької категорії, — актуальність, творчість, уява, психологія, мультимистецтво (зв’язок різних видів): вони дають відповідь на питання “Для чого нам література сьогодні?” Усі ці аспекти щільно взаємопов'язані.
- Актуальність. Біографії Лесі Українки, Ольги Кобилянської чи то Івана Франка — це не туманні життєписи “мертвих” письменників. Це захопливі історії надзвичайно талановитих людей, тож можна уявити, як вони реалізовували б свої здібності чи відстоювали переконання сьогодні. Наприклад, яке резюме складала би Леся Українка та на які посади претендувала б (з таким-то послужним списком!). Робота над резюме вимагає конструктивного підходу від учнів: ще б пак, адже їхнього протеже-літератора мають захотіти взяти на роботу чи принаймні запросити на співбесіду. Урешті-решт, це хороша підготовка до складання в майбутньому власного резюме.
- Творчість. Величезна кількість підлітків багато часу проводить у соцмережах. Тож на уроках літератури спрацюють звичні для учнів у повсякденному житті інструменти. Уявімо, що літературні герої мають сторінки в Instagram. Про що написали б Мавка, Перелесник, Лісовик чи Русалка з “Лісової пісні” Лесі Українки? Які хештеги були б популярними? Хто б коментував дописи? Для якісного виконання такого завдання треба прочитати текст, застосувати навички аналітичного та критичного мислення, розумітися на подіях, образах та причинно-наслідкових зв’язках твору та вміти робити висновки.
- Мультимистецтво. Уміння встановлювати між творами міжпредметні зв’язки — теж неабияке мистецтво. Чи історія Лукаша (людини) й Мавки (істоти з міфологічного світу) єдина в літературі? А Гайнріх та Равтенделяйн із “Затопленого дзвону” Гауптмана? Чи Арагорн та Арвен з “Володаря перснів” Толкіна? Чи не є драма-феєрія Лесі Українки — трохи фентезі, яке так полюбляють підлітки? А чи можливо відчути "Impromptu phantasie" О. Кобилянської, а тим більше зрозуміти, не прослухавши “Фантазію-експромт” Ф. Шопена, навколо якої обертаються події новели? Скільки нового для учнів відкривають картини, скульптури, музика, інші тексти, що допомагають зрозуміти й осягнути мистецький твір, відчути його та сформувати власну позицію.
- Психологія. Класична література — майже практичний посібник із психології. Безліч життєвих ситуацій, практичних підказок можуть допомогти уникнути власних помилок. Ці історії та переживання знаходять відгук у дітях. Чим більше учні читають, тим більший психологічний багаж здобувають. І йдеться не про абстракцію, адже щодня дитина має труднощі в спілкуванні з батьками, однолітками, коханими, друзями. Палкі дискусії щодо літературного тексту допомагають ліпше зрозуміти себе й інших, працювати над кращою версією себе й мають терапевтичний ефект.
- Уява. Читаючи, ми створюємо у своїй уяві цілий світ, живі картини, стрімкі події, цеглинками для яких стають усього-на-всього надруковані слова. Таке собі внутрішнє кіно. Але література — не лише про читання, а й про писання. Діти можуть не погодитися з тим розвитком подій, які подає автор, або зацікавитися персонажем, якому в історії приділено мало уваги. Тож чом би не створити власну історію? Не варто писати величезний текст: можна зупинитися на оповіданні чи новелі. Уміння писати тексти — одна з найголовніших навичок нашого часу, і почати її розвиток можна навіть зі створення художніх текстів.
Сучасних методів вивчення літератури безліч, і це лише підтверджує, наскільки важливою для розвитку дитини залишається художня література, насамперед класична. Це як маяк, орієнтир, що вказує на численні шляхи, якими можна рухатися в реальному житті.
На фото: роботи учениць 10 класу Злати, Ольги, Дар'ї та Марії
