Тільки-но ми познайомилися з пластунами, як виявилось, що серед наших учнів теж є пластуни, та ще й навчаються в одному класі — це Віктор Іост та Ксенія Аріанна Матіяшек з 8-А! Згаяти можливість почути про організацію з перш вуст ми просто не могли, тож наш івент-менеджер пані Оксана Погребняк зустрілася з учнями й розпитала про їхнє пластунське життя.
Розкажіть, скільки ви вже в «Пласті» і звідки взагалі про нього дізналися?
Ксенія: Я в «Пласті» вже 4 роки. Розповіли про нього батьки: моя мама раніше була пластункою, а тато пластує і досі.
Віктор: Я з 11 років, тобто вже три роки. Дізнався про нього від свого гарного друга на дачі. Він пластун, і одного разу до нього приїхав наш майбутній курінь. Коли я до нього прийшов, то побачив пластунів, і спочатку здивувався: хто це взагалі такі, ці дивні люди в зеленій формі? Але потім провів з ними день — і мені дуже сподобалось, надзвичайно! Я загорівся ідеєю також вступити до «Пласту».
Ти просто підійшов до них і запитав, чи можна з ними познайомитись?
Віктор: Так, я підійшов і сказав: «Привіт всім, я друг Марка! Хочу посидіти з вами, хочу побачити, що це таке». І робив те саме, що й вони.
І що ж ви робили?
Віктор: Це були курінні сходини, якраз переводили з новацтва в юнацтво. Спочатку нам щось розповідали, потім ми грали в різноманітні ігри, в футбол, виконували фізичні вправи.
До речі, вас вже теж перевели до юнацтва? Цей наступний рівень, це статусно для вас?
Віктор: За новаками більше слідкують, тому є менше можливостей…
Ксенія: А юнак дивиться сам за собою, бере більшу відповідальність.
І як вам відчуття більшої відповідальності?
Ксенія: Є велика різниця. В новацтві ти приходиш на сходини, ви щось робите, граєте, розмовляєте – і все, ти йдеш. А в юнацтві ви готуєте проекти, самі підготовлюєте ігри і щось цікаве.
А ви навчаєте менших пластунів?
Віктор: В мене в «Пласт» ходить менший брат, йому 9, і він ще новак. Іноді ми з товаришем з гуртку приходимо до нього на сходини і допомагаємо їхній виховниці, розповідаємо щось цікаве.
Вас про це попросили, чи ви самі зголосилися?
Віктор: Ми самі вирішили допомагати.
А що взагалі мотивує проводити час у «Пласті»? Що найбільше вам подобається?
Віктор: Мене мотивує те, що «Пласт» – це друге життя. Коли ти туди приходиш, то розумієш, що там всі свої, всі на одній хвилі. Можна сказати, що ми думаємо про одне. Коли приходжу на «Пласт», дуже багато дізнаюся там і потім цим користуюся.
Ксенія: Мені дуже подобається туди приходити. Там всі в доброму настрої, там позитив, всі гарно одне до одного ставляться. Зараз ми створюємо новий курінь ім. Наталії Лівицької, і на таборі ми придумали курінну пісню з такими рядками: «Курінь – це не просто слово, курінь – ще одна сім’я». Ми всі добре взаємодіємо, ніби ми створені одне для одного.
А як ви гадаєте, чи є у «Пласті» щось таке, що варто було б запозичити для вашого класу?
Ксенія: Покращити відносити одне до одного, бо іноді хтось не хоче спілкуватися, а в «Пласті» комунікації набагато більше.
Віктор: І все це залежить не стільки від вчителів, скільки від самих учнів. Вони повинні щось зрозуміти для себе: що більше комунікації, то більше продуктивності.
Що ви взагалі хочете отримати від «Пласту»?
Віктор: Пласт дуже добре допомагає в житті, бо навички, що ми там отримуємо, ми потім використовуємо постійно. І взагалі там дуже комфортно, це, можна сказати, стиль життя.
То які навички ви вже отримали?
Ксенія: Тут тебе вчать бути людиною: як правильно відноситись одне до одного, робити правильні вчинки. Це стає в нагоді щодня.
Віктор: От минулих вихідних в нас був вишкіл «Територіальна оборона». Я дізнався, наприклад, що робити, якщо в лісі буде якась засідка, як правильно діяти в такій ситуації.
А ще ж вас вчать першій медичній допомозі і такому іншому…
Ксенія: Так, ми отримуємо відповіді на будь-які запитання. Провалився у прірву – ось тобі інструкція, як піднятись; не можеш спуститися з дерева – розкажуть.
Віктор: В нас є і практичні заняття. Наприклад, на таборі було заняття з першої допомоги. І увечері ми раптом почули, як кричить наш виховник. Ми підбігли до нього, а він лежить під нашою вишкою і каже, що з неї впав, що в нього щось із ногою, йому дуже боляче, просить викликати швидку. Насправді він просто хотів побачити, як ми все засвоїли. Ми зробили все правильно, зробили носилки з піджаків, які були на нас… Таким чином воно дуже гарно засвоюється.
Як друзі відносяться до вашого пластування? Ви розповідаєте їм, чим займаєтесь?
Віктор: Так, розповідаємо, але майже у всіх перша реакція однакова: «Що це таке?». Та і в мене вона була така сама, адже це те, що потрібно спробувати, щоб дізнатися, що це і для чого.
Ксенія: В мене є різні друзі, деякі просять розповісти, що таке «Пласт», хочуть більше дізнатися і навіть вступити. А деякі навіть не знають, що це. Моментальна реакція: «Що таке "Пласт"?». Доводиться розшифровувати та детально розповідати.
.jpg)
