Життя пластунське

Пане Ярославе, розкажіть нашим читачам, як ви потрапили до «ПЛАСТу»?
З самого дитинства я проводив час улітку поза містом: в наметових та стаціонарних таборах, на морі та в походах. З “ПЛАСТом” познайомився в 2002 році, на Святі весни. Це було триденне таборування з незвичною специфікою розпорядку дня. Так почалося моє пластування, яке тривало біля 8 років. Зараз я вже не беру участі у заходах, але залишились друзі, з якими я й досі зустрічаюсь.  

Чи є щось таке, чого б ви не навчились без «ПЛАСТу»?
Для мене «ПЛАСТ»  був чимось таким просвітницьким, бо він має широченну історію розвитку. Те, чому вчить «ПЛАСТ» – лідерські якості, виживання в природних умовах, – все це може знадобитися в житті, все це гартує дух і характер. Також «Пласт» плекає українські традиції. На перших етапах тобі дають спробувати все, а далі можеш обрати те, що тобі подобається, і на ньому концентруватися. Все, що тобі може бути цікаво, тут є: хочеш — займайся спортом, хочеш — навчайся готувати в польових умовах, а хочеш — вивчай українську народну творчість. Тут чомусь вчишся навіть не розуміючи, що ти вчишся, бо все відбувається як гра.

Концентрації таких людей, які є в «ПЛАСТі», мабуть немає ніде більше. Тут є люди з різних верств населення, і в них усіх є різний досвід. А пластуни – люди не жадібні, тому вони цим досвідом діляться з усіма. От, наприклад, українські традиції: якщо в родині вони не плекаються, то без власного бажання ти про них не дізнаєшся. Те ж стосується спілкування українською мовою: мене досить часто плутали з хлопцем зі Львова чи Івано-Франківська, всі дивувалися, що я з Києва, бо «в Києві так не говорять». Але якщо проводиш декілька років підряд все літо у Львівській чи Івано-Франківській областях, то починаєш говорити так само, як їхні мешканці.

В «ПЛАСТі» є таке поняття, як проба. Проби градуються за віком і є таким навчальним матеріалом, який має знати пластун на етапі, на якому знаходиться. В кожній пробі є обов’язкова частина, наприклад, історія “ПЛАСТу”, пов’язана з історією України. На кожну пробу потрібно скласти від 3-х вмілостей. Вмілість — це певна сукупність знань, яка може знадобитися пластуну в житті. Наприклад, перша медична допомога — одна з найважливіших вмілостей, бо пластун має вміти допомогти товаришу в біді. Також серед основних вмілостей — ті, що допомагають будувати табір: вміння в’язати вузли, розводити ватру, куховарити, знати природу й фауну, яка його оточує. Також для проб потрібно складати проекти, чия складність залежить від складності проби (віку пластуна). Наприклад, це може бути організаціях якогось заходу для своїх однолітків чи якоїсь іншої групи.

В “ПЛАСТі” є певна ієрархія за віком і досвідом. А чи кожен відчуває себе важливим?
В «ПЛАСТі» все структуровано. Нема чогось такого, за що б в хтось не відповідав. Навіть якщо ти новенький, тобі дадуть якусь невеличку роль, щоб ти зрозумів, що ти за щось відповідаєш, що ти є важливий. Чим більше ти зростаєш, тим важливішу роль тобі дають, чим краще в тебе успіхи, тим більше тобі дають відповідальності. Прихильнику не дадуть одразу проводити табір чи гутірки з першої медичної допомоги. А чогось простенького, якщо в тебе це гарно виходить, ти можеш навіть навчати інших.

Багато займає часу перехід від одного ступеня до іншого?
Ні, не багато. Це залежить від цілеспрямованості та бажання перейти на новий рівень. Пластові точки (частини проби) можна складати під час сходин, теренових ігор чи таборів. Правильний пластун завжди шукає можливості для того, щоб покращуватись.

Ви згадали теренові ігри. Розкажете, що це?
Теренова гра – узагальнюючий термін, але в принципі це може бути будь-яка гра на повітрі. Вона може тривати від 30 хвилин до декількох днів і мати на меті різні завдання: десь – захопити когось, а інколи – побігати по якихось точках і повідповідати на запитання. Деколи це послання «морзянкою», яке треба розшифрувати.

Розкажіть, будь ласка, про курені.
Курені складаються з гуртків, у яких може бути до 12 осіб. Коли гуртків стає більше чотирьох, вони можуть відділятися і створювати свій курінь. Існують курені, які мають вузьку спеціальність. Морські займаються походами по воді на каяках, байдарках, катамаранах; є авіа, які займаються парашутним спортом. Мій курінь – Імені Героїв бою під Крутами – був прив’язаний до військової тематики. Ми також  шанували тих юнаків, що загинули під Крутами: їздили під Крути, прибирали навколо монументу, інколи влаштовували теренову гру, імітуючи захист чи напад.
Курені поділяються на хлопчачі та дівочі. Це не означає, що хлопці та дівчата завжди окремо, більшість заходів — мішані. Наприклад, якщо говорити про пластові табори, то дівчата на рівні з хлопцями беруть участь в пластовій діяльності та обирають те, що їм до вподоби. Найбільш мішані табори — це КВТ (Крайовий вишкільний табір) та СВТ (Спортивно-вишкільний табір).

Яке найяскравіше враження залишилось у вас з часів пластування?
Коли мені було 16, я був на таборі “Легіон” (спрямування — військово-патріотичне виховання). На той момент я складав Третю пробу. Для цього потрібно було скласти вмілість під назвою Три пера, серед пластуні вона вважається найкрутішою. Для того, щоб її скласти, потрібно було 3 дні пробути в лісі одному. Для цього надавався спільний мішок, 3 сірники, ніж, церата (плівка), наплічник (рюкзак), казанок, 2 літри води, 1 консерва, 100 грамів крупи. Саме цей спогад для мене найцікавіший та найяскравіший в усьому пластуванні. Під час перебування наодинці з самим собою починаєш думати про речі, про які ніколи б не подумав: про своє місце в житті та чим ти хочеш займатися.