Коли учні стають... тінями!

Як учні середньої школи долучаються до програми профорієнтації

Наша програма профорієнтації залучає не тільки старшокласників, але й учнів середньої школи. Бо що раніше замислишся над тим, чим хочеш займатися, то більш розважливий вибір вдасться зробити!

Першим великим профорієнтаційним проєктом для учнів середньої школи є День тіні — день, коли діти вирушають разом із батьками на роботу і, наче тіні, стежать за їхньою роботою, щоб дізнатись більше про професію та поділитися спостереженнями з однокласниками.

Ще до карантину 28 учнів середньої школи побували на роботі в батьків, і от що про цей досвід говорить наш психолог пані Людмила:

"Деяких учнів батьки вже брали з собою на роботу, тому учні на початку говорили: «Про що я можу розповісти, я там все бачив!». Але в діалозі з’ясовувалось, що хтось пам’ятає зручні крісла та світлі кабінети, хтось — велику кількість людей навколо, що снують незрозуміло для чого, хтось — пристрої, до яких не підпускали дітей, хтось — великі комп’ютери, на яких можна пограти, поки тато або мама були десь в іншому місці. Але всі дуже добре пам’ятають смаколики, якими їх турботливо пригощали рідні :)

Інша справа — прийти на роботу до тата або мами і бути повноправним спостерігачем, а іноді співпрацівником. Це зацікавило не тільки учнів, а і батьків.

Протягом одного робочого дня, озброївшись ручкою та Щоденником спостерігача, учні відправились з батьками на роботу. Пліч-о-пліч батьки та діти стали одним цілим. Частіше діти не просто мовчки, як справжня тінь, спостерігали за батьками, а й брали участь у нарадах, поїздках, переговорах, розробці проєктів, надаючи одне одному поради та висуваючи різні ідеї.

В Щоденниках учні писали про те, що розуміють, скільки зусиль батьки докладають до таких речей, як турбота про своїх колег, про чітко сформований графік кожного виду діяльності, про якісний особистий тайм-менеджмент, повагу до робочого часу кожного працівника, про важливість бути прикладом на своїй роботі та про велику відповідальність.

Ось кілька відгуків дітей:

  • Для цієї роботи треба бути розумним, серйозним, вміти зацікавити інших. Мені було цікаво дізнатися більше про лабораторні досліди. Найбільш мені сподобалось читати про досліди, робити спостереження за тестами (які ж з них найдієвіші – бо  для кожного хворого має бути індивідуальний підхід). Важливо ще знайти зрозумілий формат надання інформації дітям про збереження їх здоров'я. (Про роботу в благодійному фонді)
  • Мені сподобалась робота в офісі, службові наради і взаємовідносини в робочому колективі. Більш всього мені сподобалось те, як можна змінити на краще занедбані приміщення, збудувати щось нове, що зможе бути корисним і прикрасити наше місто Київ. (Професія — реалізатор проєкту в будівельній компанії).
  • [Моя мама] уважна, рухлива, терпляча, любить дітей, добра. Знає багато чого про роботу мозку, та з розумінням і знаннями ставитись до дітей з особливими потребами. (Професія — дитячий психолог-психотерапевт).

У відгуках батьків про робочий день їхніх дітей зазначалось, що вони побачили в своїх дітях партнерів, небайдужих до того, що відбувалось навколо. Батьки почули від синів та доньок цікаві пропозиції та ідеї, які в майбутньому можна реалізувати. Говорили про приємне відчуття близькості думок, переживань та розумінь".

Дуже цікаво дізнатись, як вплине цей проєкт на вибір професії дітей у майбутньому. Будемо стежити!

Поділитись: